[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sCImC2j34xw
[/youtube]
Лікує час не завжди нас удало,
Захоче і зітре усе з душі.
Мабуть, тепла було там дуже мало,
Було занадто в душах метушні.
Коли дивились, думали, гадали,
А час за цим уважно споглядав.
Мабуть, вони, не дуже то й бажали,
А час терплячий, все чогось чекав..
Поволі вогник тлів у німій тиші,
Із сил усіх старався вітерець,
А потім взяв і все оце залишив.
А час все знав: один він тут творець.
Чи не багато,- думав він,- тут честі,
Чиїсь страждання вирішить йому?
За тих, що ще стоять на перехресті,
Зітхаючи, вдивляються в пітьму.
І час пішов помалу, потихенько,
Не повернеться час уже назад.
Та раз у раз зітхав собі легенько:
Чому буває у серцях безлад?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2018
автор: Н-А-Д-І-Я