Летіти вільно в тім житті нелегкім
Так, як додому втомлені лелеки.
Не думати про непотрібні речі.
Добром і світлом сповнитися врешті.
На тлінний скарб дивитися здалека.
Наносим за життя багато в «нори»,
Розхитуючи стовпчики покори.
Зазвичай, догоджаєм тільки червам
Всередині та ззовні...( Ода нервам),
А потім і хворіб від них вже гори.
Важливо шанувати душу й тіло,
Все споживати з вдячністю та вміло.
І примхи не леліяти тілесні.
Робити кроки тільки гідні, чесні.
В любові й світлі зріють всі незрілі.
Від голоду врятує хліба крихта.
Від спраги вбереже води ковток.
Врятує від хворіб свята молитва.
Життя дарує лиш Всевишній Бог.
І ти стоїш вже на порозі крипти…
21 серпня 2018
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2018
автор: палома