Душа в рубцях, як риба у лусці.
Сльоза пекуча ровом по щоці.
Горить вогнем. Кричить дитям малим.
Не вберегти – залишиться лиш дим.
Загоять рани світло і любов.
Рубці також із часом зникнуть знов.
Коли, за руку міцно, йти із Богом –
Залишиться біда вся за порогом.
І буде легкою життя дорога:
Розправить світло зморшки та рови,
І зникне із душі луска тривоги.
На крилах – під небесні хоругви.
13 серпня 2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2018
автор: палома