Усе життя, як день один, пройшло.
Усе, що мучило і хвилювало,
Перегоріло, стихло, марним стало.
З темниці тіні світлом розмело.
Таїти позирк перестало зло.
Змія спокуси приховала жало.
Старатись долі залишилось мало.
Скупим зробилось щедрості кубло.
А співчуття лякливі галузини
Дрижать і прикривають тишину.
Давно порозумілися провини.
Сміліє страх, як неясне питання.
Долоню зводить радість в вишину
Під зливу сонцесяйну на прощання.
Рыгор Барадулін
Палыновыя санеты: Санет 1
Усё жыццё, як дзень адзін, прайшло.
Усё, што мучыла і хвалявала,
Перагарэла, ўціхлася трывала.
З цямніцы цені выйшлі на святло.
Таіць свой позірк перастала зло.
Змяя спакусы прыхавала джала.
Старацца лёсу засталося мала.
І паскупела ў шчодрасці кубло.
Спагады палахлівыя галіны
Дрыжаць і ахінаюць цішыню.
Даўно паразумеліся правіны.
Смялее страх, як цёмнае пытанне.
Ды падстаўляе радасць даланю
Пад лівень сонечны на развітанне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815822
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 30.11.2018
автор: Валерій Яковчук