[b] ТЛО[/b]
Всмак доля взя́ла нас і вичавла́
Зцілована у прірві. Хай – пролог!
Весь рай уяв – дарма́. Вона тягла́
Між пустки зорь на дні перестог
Єство людське. Ніч п’яна вибігла
У пастку тиші (здичавілий смог
Навколишньої мряки). Людська гра
В зойк впала мить уда́ваних вимог
І згинула у ній. Душа! Перемогла
Пологи таїнства й любов? Є Бог
В пелю́стках офірованого дна?
Чи в тлі кохання – вічний епілог.
[b] [i] Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i] 30 листопада 2018 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2018
автор: Гай-Нижник Павло