Я повен порожнечі, повен того,
Чого насправді й нема.
Мої очі хочуть втечі, нічого,
ти поглянь, ця історія німа.
Слухай уважно, вони в парі,
Я ж не один, й не половина.
Скільки прожили мої карі?
Я оболонка не людина.
Дивись, танцюю, хоч не вмію.
Коли всі поряд, знов радію,
Вона сміється -- я німію.
Забув свою останню мрію.
09.11.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815990
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2018
автор: Моряк