Снують думки неначе павутина,
І холодом проймає уночі.
Закутала мене якась рутина,
Одне прошу - Ти тільки не мовчи!
Ти може просто із дороги збився?
А мо не те подумав ідучи….
Нічого, що в бажаннях заблудився,
Прошу одне - Ти тільки не мовчи!
Як щось не так – в собі не замикайся.
Важких думок у серце не товчи.
Що непокоїть так Тебе? – зізнайся,
Я зрозумію. Тільки не мовчи!
Якось не так усе чомусь виходить,
Хоч сядь та й плач тихенько, хоч кричи…
Моє кохання за Тобою оберегом ходить,
Відчуй його… І більше не мовчи.
02.12.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2018
автор: Валентина Рубан