Здрастуй, Надіє моя,
Вибач, що довго так не відчиняв...
В мене тут безлад і я
Щось прибирав, щось подалі ховав...
Ти ж не даєш мені знать,
Коли провідати знов зазирнеш,
Мусив наспіх розіпхать
Розгардіяш свій...
— Коли ще прийдеш!..
В шафі таїться Любов,
Але у неї є зброя гучна!
Є ще набої — знайшов...
Обшук робив, доки спала вона...
Як не забути тепер
Менше спиною до неї ходить...
Віру в комору запер...
Знаєш тепер, хто тут є, тільки — цить!..
Разом зібратись вам — ні!
Ви ж відцурались один одного́
Так було зручно й мені
Стати обличчям до світу цього...
Ви ж бо — у купах сміття
Як не маскуй цей гармидер — він є!
Десь поміж нього... Життя...
Важче його розгрібати стає...
Так що стривай, не іди!
Музою будь, хоч на вінику грай!
Гірше б не знати біди!..
Я прибиратиму, ти ж бо співай!
Може б не втримався хтось
Й виліз зі схованки просто до нас
І, що би не відбулось...
Стоп!...
чи прийняв би я світ без прикрас?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816033
Рубрика:
дата надходження 02.12.2018
автор: Ніколя Петрович