***цікава структура. незвичайна сюжетність. літературне***
Не барися у постілі.
Змовкли птахи, бо зима,
Та машинопотоки розбудять світанком.
Розпиши-но з апостилем
(що це- ти знаєш сама)
Вірш судомний, мов джига піратського танку.
Вийди кручами до славнозвісних могил,
Де Аскольда і Діра прадавніми зайдами вбито,
Де навала скосила колись до ноги
Нас минулих для того, аби нам майбутнім служити,
Не залякана протягом
Сірих зимових вітрів -
Я увечері всю на собі відігрію -
Ти писатимеш протягом
Часу про протягу спів,
І твій вірш я почути у постілі мрію.
Ти є темряви хтивозірковий політ,
У коханні і творчості неперевершено щира,
Ми творіннями нашими змінимо світ,
І зневірену хибу повернемо в істину Віри,
І своїм я ото стилем
Відповідь-вірш напишу
Про кохання двуєдності тіла і духу,
Вірним ставши апостолом
Грішної тебе, скажу
Як бажаю тебе відчувати і слухать.
Підкорися безсонню. З одвічних часів
Нам натхненно жадання у творчості множить і множить.
Не барися! Хоч соні поети усі,
Та поезії спати без нас усю зиму не можуть.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118120309579
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2018
автор: Серго Сокольник