Отак і живеш, уся у своїх віршах.
Скидаєш їх ввечері на підлогу,
А вранці береш із собою в дорогу.
Лежать розкидані по кутках,
У закапелках пам'яті і шухляди.
І як знайдеш, усміхаються буквами радо.
Ще ненароджені, вже штовхать слова,
Щоб спуститися на римоване поле,
З мозку втекти на віршовану волю.
Отак і живу, уся у своїх віршах.
Буквах. Словах. Рядках і римах.
Вони - це я. А я - це вони. Мої рідні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816210
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2018
автор: Настя Рошка