Твій постріл в душу камнем в груди.
Болить, не зажива ось та печаль.
І дивнем гостем у холодну стужу,
Крадеться сум без совісті на чай.
Той постріл зачепив мені надію
І струни тріснули, лише одні смички...
Замовкли скрипки вже старої істини
І в долю вніс свої ти завитки.
І я замерзла, гостів всіх непрошених
Впускаю в душу на гарячий чай
Холодним сумом вже із ніг підкошена,
І задзвеніла по підлозі нержавіла сталь.
жовтень 2013 р
автор Ірина Шипа
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2018
автор: Ірина Шипа