Подивіться на світ... Він веселий!
Це буваєм ми в ньому сумні.
Подивіться на світ... Він щасливий!
Ми нещасними робимо дні.
Сонце завжди усіх обігріє.
Зорі ясні блищать для усіх.
Чому серце в тривозі німіє?
Чому рідко так чується сміх?
Навіть пісня дзвінка, легкокрила,
вже боїться у небо злетіть.
Світе наш неповторний, єдиний,
ти колиска для добрих і злих.
Зло панує?.. Хто ж йому дозволив
гіркотою у душах цвісти?
Сіймо добре зерно і надіймось,
що дасть Бог йому прорости!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816339
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.12.2018
автор: Надія Башинська