Морозець, морозець, хай тобі вже буде грець.
Змерзли вуха, щічки й ніс.
Ти прийшов до нас, як гість.
І свою ти зменши злість.
Ти не хоче відступати,
Став ще більш лютувати.
Та й заліз за комірець
І до ніг добрався грець.
Так мене мороз дошкулив,
З тобою дружба — час забулий.
Та сильніший я за тебе.
І дам лупця тобі як треба.
Щоб прогнать Мороза-злюка,
Рука об руку сильно стука.
І розтер я щічки й вуха,
Бігав, як та завірюха.
Щічки стали, як жаринка,
З під комірця пішла паринка,
Розігрілася стопа.
І мороз від мене відступа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2018
автор: Сокол