Заходжу у кімнату- пустота
А біль у грудях так і ранить душу.
Раптово я залишилась одна
Та пережити все це мушу.
Чому ідуть з життя близькі?
Кому потрібні їхні шати?
Якби не було метушні
То би не було сліз багато.
Життя невпинна течія
Не знаєш,що буде останнім
Ти не спіши у той вагон
Що швидко мчить беладний.
Заходжу у кімнату- пустота
Та вже не так болить у грудях
Я не залишилась одна
Лишень тебе уже не буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816422
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 05.12.2018
автор: Ольга Олексин