Багряне небо затопить все кров'ю,
Проллється червоним дощем.
А дівчи́на, пройня́та любов'ю,
Крокуватиме сміло під ним.
Не боїться ні запаху сталі,
Ні п'яничок вечірніх Вона.
Лиш одне її розум займає,
Лиш Один - для неї життя.
Не звертає увагу на вітер,
Хай хоч вихір круг неї гуде -
Все всміхатися буде привітно.
Думка, серце до Нього веде,
Але дощ накриває сильніше,
Кров тече по гарячих устах.
Запах різкий та солодкий,
Бридотний смак на губах.
"А якщо Він мене не чекає?" -
Криком шепоче слова.
"А якщо він іншу плекає?" -
Блискавиця по небу пройшла.
Грім... І стихло все разом, миттєво.
Ось Він - так само крізь бурю пройшов.
І кохаючи щиро, шалено,
Їхні б'ються серця в унісон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2018
автор: Edelwiess