А серце знає…. що жде, що хоче,
Яка надія його лоскоче.
Які думки його в небо підносять,
До чого прагне, чого Бога просить.
А серце знає... де можна спіткнуться,
Воно ж бентежить, щоб не забуться.
Воно турбує, кудись штовхає,
І як нам бути – воно лиш знає.
А серце знає… як не згубиться,
Як в цьому світі не заблудиться.
Куди піти, зна, звідки вернуться,
Питать треба в нього, як не розминуться.
А серце знає… нам треба ж відчути,
Що ж воно каже, треба збагнути.
А серце знає, чого нам ждати…
Як все зробити, щоб більш не страждати.
06.12.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2018
автор: Валентина Рубан