Часто в мене вселяють 45 надій, пристрасть до нового щастя. Замало спокою, рівноваги та безвікової легкості тіла, думок, буття...
Я боюся, коли маршрутка приходить тільки но я підійду до зупинки, бо - це занадто досконало, за, що неодмінно буде кара. Краще я стоятиму 10 хвилин і все буде звичайно.
Маленька дівчинка хоче гратися. Маленька дівчинка звикла до болю. 15 чи 25, коли я була такою? Веселою та живою. Пам'яті нема спочину, де цей корінь, який дав, хоч, якісь паростки. Починаючи з нього, все стає логічно та не випадково.
46-та надія на нормальне життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2018
автор: Тата