Та, які ви брати, як не чуєте брата,
У якого терпінню прийшла вже межа?
І, як той не послухався вашого ката –
Українцю ви в спину встромили ножа.
Він не міг вже знущань і неправди терпіти,
В безпросвітній корупції жити весь час,
А хотів, щоб щасливі були його діти.
І почав боротьбу, не спитавши у вас.
Ну чому це – питать у чужого, як жити?
Ну чому це – питать, що потрібно робить?
Кому руку подать, розмовлять з ким, дружити?
Кому вірить й не вірить, любить й не любить.
Вже набридло нам волю чужу ублажати
І від «брата» в постійній залежності буть.
За Нову Україну ми будем стояти,
І за неї життя ми готові віддати,
З нами Бог! І неволі позбудемось пут!
Бо, які ви брати, як не чуєте брата,
У якого терпінню прийшла вже межа?
І, як той не послухався вашого ката –
Українцю ви в спину встромили ножа…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816630
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 07.12.2018
автор: Валерій