Зима снігом притрушує ще незагоєні рани,
В напівтемряві тихо пише комусь листи,
Ходить ледь чутно, блукає чужими стежками,
В надії, що зможе весну свою віднайти.
Перші промені сонця віщують початок ранку,
Трохи надпита кава парує в чиємусь вікні,
А я крізь сніг, здається , згорю до останку
У чорний попіл на білосніжному тлі.
Мені би не кави, а подих нової весни...
А поки ... Просто мене обійми ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2018
автор: Анна Януш