Досить мене вбивати словами.
Досить!
Годі кидати у очі мовчання.
Годі!
Хвиля бурхливим потоком спалює серце.
Мені виїдає очі пекучим перцем.
Хочу вдихнути, хочу сказати, хочу кричати.
—«У тебе є лише один вихід – мовчати.»
Руки до сонця я хочу свої простягати.
—«Краще сидіти тобі тут у горі й вмирати.»
Дай мені світла, дай мені сонця нового!
—«Я не залишу і так на цім світі нікого живого.»
Випусти з клітки, хоч на хвилину дай спокій!
—«Я затягну тебе у свій сон глибокий.»
Досить вбивати, досить мене катувати!
—«Я тут, щоб над тобою завжди панувати.»
—«Досить пручатись. Досить втрачати сили.
Ми навіки твою свідомість захопили.
Зґвалтували, спалили на сонці.»
Досить, досить, прошу, благаю!
Я вас переборю!
Я в це вірю!
Я вже перемагаю!
© Ольга Баландюх, 20.02.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816768
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2018
автор: Ольга Баландюх