Бажаєте до двору козачка?
Ще й малював щоб? Інколи базікав
віршами? Щоб душа була гнучка
та дика?
То є такий. Беріть його за так.
Хай Ангел запозичить з мене чорта.
Я дам за чорта Богові п’ятак,
за козачка візьму я три офорта.
Навчіть його розгледіти сей світ.
З Сан-Петербурга ближче до Парижа.
Хай Сені перекаже наш привіт
і відітне провінціальну грижу.
Ви думаєте, маєте знання
про вольність смердів? Ви доволі дивні.
До крові стерла п’яти їм стерня.
Їм, паліям, кричать четверті півні.
Хай Ангел намалює чорта з вас,
якщо любити ви його навчили!
Як мученик - то вже і богомаз?
Терпіть брехню, дай Боже, йому сили.
Бажаєте до двору козачка?
Високий лоб, сумні довіку очі.
Упала тінь з іржавого гачка
і стала тілом нескінченним ночі.
Хлопчина спить.
За нього дві ціни,
як скрипалям, що грають на весіллі
до третьої роздертої струни.
Щось ви не смілі.
Моя рука вам. Віддаю за так.
Не Ангела, але ж таки не чорта.
Хай вічний перепроданий кріпак
смакує вірш, як я смакую порто.
Хай йому сняться чудернацькі сни,
і щоб йому творити не мішали,
хай рік у рік він тягне до весни.
Як не крутіть – усі ми каторжани.
Він вам віддячить, тихий козачок.
На сьомий день пірнатимуть каліки
у льодом скуті сутінки річок.
Не тисніть п’ятаками на повіки!
Я ще живий. Не гребуєте ви
сумнівними зв’язками задля слави.
Та знайте – він не схилить голови.
…
Бажаєте ще коржика до кави?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2018
автор: Андрій Дзюба