На дорозі лежить слизький лід,
Розтопить його сонце не і змозі.
Загубився Зими тихий слід,
Чи злякався, чи змерз на морозі.
Сніг біліє у полі ледь – ледь,
В лісі десь завірюха заснула.
І не радує ця ожеледь.
Чи Зима в темряві потонула?
Чом не знайде дороги назад,
Щоб скоріш повернутися в грудень?
Щоб потішив усіх снігопад.
Щоб святковим зробив сірий буддень.
Щоб в заметах глибоких снігів,
Заховались печалі й тривоги.
Щоби радість лилась з берегів,
І любов оббивала пороги.
На дорозі кругом слизький лід,
Лиш би щастя по нім не скобзалось.
Щоб ніде не згубивсь рідний слід
І омріяне - в серці зосталось.
08.12.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2018
автор: Валентина Рубан