Сонце домовилось з тобою на весні,
світити трохи більше у розчинені вікна,
робити солодшими слова прісні,
бути поруч, щоб ти ніколи не зникла.
Небо не вміє сказати тобі «ні»,
може від того, що надто далеко,
втратило міру, висить ніби в сні,
бо знає, що в тебе завжди все легко.
Дощ розворушив фіранки німі,
зайшов у кімнату й вогко чекає,
а ти наче свічка, тремтиш у пітьмі,
байдуже, що все навкруги намокає.
© #КорицяМедова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2018
автор: Кориця Медова