Дивилась молодість на старість…
Було їй зовсім невтямки,
Що те, що спричиняє жалість,
Заховане в словах – роки!
Це їх відбиток на обличчі,
Волоссі, тілі і в очах.
Тому вдивляючись у вічі
У душу закрадався страх.
Що з часом теж краса зав’яне,
Зійде з лиця неначе сніг.
Збентежено хтось в вічі гляне,
Що приховати жаль не зміг…
09.12.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2018
автор: Мирослав Вересюк