Твої очі... Ти не ними дивишся на мене,
Страждаєш, коли моє обличчя бачиш в снах.
В тобі я бачив щастя незбагненне
Й молитва Богу була завше на вустах.
Тебе я відпустив, зробив помилку грішно,
Й розбив ту тишу, що була свята.
Тепер себе в спокою не залишу,
Мов прокажені від самотності вуста.
Куди піти, щоб утекти від болю,
Щоб позабути вигини спини?
Забрала все, забрала волю
До чину, до любові, до весни...
11.12.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2018
автор: Олександр Подвишенний