Бути настільки його
Щоб подихом ранити очі
Бути наче оте вікно
В маленьку планету втеча
Читати крізь пальці усе довкола
Крізь його пальці довгі
Долоні гарячі
де сотні доріг в переплеті
До сотні людей і зірок перетнулись
І жилаві руки то його зброя
Мене на повал, просто в ціль
Кричати, щоб птахи злетіли у небо
І шепотіти так
щоб й навіть вітер не почув
Це щось таке рум‘яно-східне
З корицею ладаном та вином
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817089
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2018
автор: 8Miriam8