Віршована розповідь
Є у мене, веселий, чудненький котик,
Звать Кузьмою, має довгий, пишний хвостик,
Зелененькі очі, сам, як сніг біленький,
І миленький, короткошерстий, гарненький!
Непосида, як кажуть неначе шило,
Крутить голову,враз гляне полохливо
І такий - бешкетник! Плигає відважно!
За мить очі хитрі, дивиться уважно.
Розумаха, хоча і зимно надворі,
Швидко мишку зловить, у темній коморі,
Як клубок котиться, то його забави,
На двох лапках носить, я ж радію завжди.
Обійма хвостичок і старанно миє,
От чистьоха, уже й справно морду вмиє,
Муркотіти любить, як погладжу спинку,
Як голодний, галас, кричить без зупинки,
Вже лунає гучно, на всю хату – Ня-у,
Як наїсться, його спатоньки вкладаю.
Любить ласку, ніжність, ну немов дитятко,
Мені радість дарить, ось таке звірятко,
Екзотичний котик, справжнісіньке диво,
В нас гадаю, йому живеться щасливо.
10.12.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2018
автор: Ніна Незламна