***

́Розфарбовую  свою  душу:
Сіре-в  синє,  а  чорне-в  зелене.
Розфарбовую  своє  серце  
У  всі  відтінки,  що  має  Вселенна.  
Та  найбільше  візьму  блакиті,
Ясновідблиску  позолоти:
Найсолодші  Небесні  Миті,  
Як  щезаюють  буденні  турботи.  
І  великий  Осяяний  Спокій  -  
Ніжнобілий  платок  на  плечі,
Світлі  двері  у  передпокій,  
У  якому  зорює  вечір...  
Тихо-тихо  іду  до  себе.  
Відкидаю  суєтні  трунки.
Лише  пломінь,  що  падає  з  Неба.
Лише  Ангелів  поцілунки...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2018
автор: Марія Демянюк