Без строку давності моє кохання, що до тебе.
Нехай простить, не хочу прогнівити небо.
Забути все давно уже повинна,
Та це кохання завжди беззупинне.
І так було і є, і буде,
Бо вже не в силах я його забути
Якщо кохання справжнє, воно вічне.
І давність лиш його увіковічнить.
вересень 2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2018
автор: Ірина Шипа