Розспівалася зозуля у погожу днину,
Розтривожила піснями у цвіті калину,
Кукувала і просила травневого дива.
На порозі плаче мати засмучена, сива:
— Ой зозулько, люба пташко, продовжуй кування,
Буду сина виглядати з вечора до рання.
Скільки весен ще чекати? Я втомилась, хвора.
Вражі люди, схаменіться, з вами стільки горя.
Прислухається старенька, дочекатись хоче —
Не вертає син додому, бо війна гуркоче.
12/12/18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2018
автор: Lana P.