Нас кликали по імені сніги,
Снувала тиша закутками серця.
Збираючи минуле у стоги,
Ми далі йшли потомлені та вперті.
Нас вже давно ніхто не зустрічав,
Лише дороги - спереду й позаду.
Кінцевих точок наших переправ
Ніхто не знає (хтось готує зраду?)
Хотілось з вітром зникнути кудись,
Сховати все під власну парасолю.
Є два шляхи: Ніколи і Колись.
Є два цвяхи: для Серця і для Долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817433
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.12.2018
автор: Олександр Гриб