Сон цей не вічний, а віщий:
двійко слідів на воді.
Але навіщо, навіщо
ти повернутись хотів?
Я не забуду обличчя,
ти не опустиш повік.
Вимов ім’я моє тричі,
привид, а не чоловік.
Що нам лишилось по суті?
Снитися Богу або
падати, падати в сутінь.
Та не любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817445
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2018
автор: Катка