– Привіт, господарю! Я цуценятко "Мірра".
Вже сил немає, тож пишу тобі листа.
Постійно плачу, бо життя мені не миле,
Адже нещасна, безпритульна сирота.
Та поруч з відчаєм ще теплиться надія,
Що неодмінно ти отримаєш мій лист.
Нарешті станеться утішлива подія
І ти за мною неодмінно прилетиш.
Якби ти знав, яка жорстока в мене доля!
Як не щастить мені з народження в житті.
Як потерпаю то від холоду, то болю,
Бо на землі сплю у морози і дощі.
Мене матуся, як могла, так зігрівала,
Та не було їй чим зарадити мені.
Плелися мовчки ми стежками, мов примари,
і так проходили похмурі наші дні.
Блукали в пошуках зіпсованої їжі,
Та не завжди її щастило нам знайти.
І так раділи, як знаходили калюжу,
Бо врешті-решт могли напитися води.
Куди матуся раптом ділась, невідомо.
Без неї зовсім непереливки мені.
– Куди іти? Адже немає в мене дому.
Де прихилитися нещасній сироті?
Лиш дивом вижила і вдячна волонтерам.
Вони, мов янголи, померти не дали.
Навчали розуму, усталеним манерам,
Та піклувалися про мене, як могли.
Живу і досі ще надворі попід тином
І вірю щиро, хтось побачить, забере.
Нарешті зможу обійняти ту людину,
Яка забути допоможе все лихе.
14. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО ЦУЦЕНЯТИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ТЕЛ.096 32семь 94 9два
МІРА ВЖЕ ДОМАШНЯ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2018
автор: laura1