На пло́щі серед мі́ста спа́лять "ві́дьму" -
Захо́плення в очах майбу́тніх глядачі́в.
Коли вого́нь її усю обі́йме,
Мо́же, хтозна́, поба́чимо й чорті́в …
Холо́дна, бо́са, з го́лими очи́ма,
На пло́щі тут нема́ людськи́х серде́ць,
Вона́ й не зна́є, що всьому́ причи́на,
Її краса́, а не злих ча́рів ге́рць …
Жила́ по спра́вжньому і ві́рила в люди́ну,
В її полі́т, в її душе́вну міць,
А хтось її купи́в, немо́в твари́ну
І ду́мав, що здобу́де силомі́ць …
Але втекла́, схова́лась за край сві́ту,
Знання́ свої розда́ла бідака́м,
Її знайшли́, тепер говорить ві́тер
Що ско́ро вже кіне́ць твої́м стежка́м …
Не слу́хала уже, диви́лась в не́бо.
І дощ про́сила, в небі ви́ріс храм,
І вда́рив грім, то ві́йсько йде за те́бе
Помсти́тися нікче́мним торгаша́м …
Товпа́ кричи́ть: ще встигнемо спали́ти,
По́ки не здався наш форте́чний мур,
Вона ж сміє́ться: як вам тепер жи́ти,
Як жи́ти вам без зло́би і торту́р …
Це місто ще́зло, а її забра́ли
До се́бе украї́нські козаки́,
І в честь її свій край уве́сь назва́ли
На берега́х вели́кої ріки́ …
[i]Музичне прочитання із застосуванням ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2018
автор: Дружня рука