Осіння нота - ніжна, дивна.
Вона солодка і гірка,
Вона і тиха й гомінка.
Неначе нот усіх царівна.
Послухай ти її, людино:
У ній лелек останній клекіт,
У ній і вітру дивний шепіт.
Вона лунає безупинно.
У ній води швидкі потоки
І шаркіт листя, що кружля,
І тріск погнутого гілля.
Й дощу у ній лунають кроки.
І подих мій також з'єднання
З усім отим, що ноту в'є,
З усім отим, що душу п'є,
І, що нагадує кохання.
А нотам всім не буде рівна,
Бо не людини то рука,
А велич осені п'янка
Здійма струну. Пора чарівна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817637
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2018
автор: Ирина Васильева