Болить і нині, ще не відболів…
Думки летять і розривають душу.
Краще б тоді я полум’ям згорів,
Проте живу і довго жити мушу.
Тепер пора прощатись нам. Пора.
Холодить сніг, на вікнах вітражі.
Зима потрохи в гості зазира,
Із рідних тепер стали ми чужі.
Відснились сни, розвіялось тепло,
Кудись поділось все без вороття.
І зникло все, що в нас колись було,
Лиш згадки залишились про життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817731
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.12.2018
автор: Віталій Назарук