Не викисли дріжджі.
У засіках пір’я не густо.
Півтіні опівдні проникливі, неговіркі.
Ти врешті звикаєш тримати цю сонячну пустку
на гострих кутах
караванних блакитних вітрів.
… а далі – мовчи…
ані жодного лишнього слова…
Мовчи, сіролапий, на кожній сходинці – зима,
тривожна й важка, ніби паморозь трикольорова
в холодних зіницях отих,
що приречені на……
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2018
автор: гостя