І весь світ зупинився, напевно,
Тут, під покривом мертвих снігів,
Між хурделиць таких навіжених
Він навічно, мабуть, занімів
Весь замерзлий і зблідлий… Нещасний!
Геть сховався в холодну зиму,
От його б пожаліти!.. А, власне,
Чи так справді погано йому?
Чи під біло-безколірним небом
Він насправді страждає?.. О, ні!
Це його безумовна потреба –
Відпочити від всіх і від себе
В мовчазному грудневому сні.
14.ХІІ.18.
P.S. Одкровення
Позавчора на мене вкотре напала ностальгія і я вирішила зайти на цей сайт почитати свої старі вірші та коментарі моїх друзів. Це, як завжди, викликало у мене багато почуттів, і навіть сльози... І цілком можливо, що саме через це до мене прийшло натхнення (вперше за більше ніж 5 (для мене це дійсно страшна цифра) років), щоб написати новий вірш.
Відчуття після цього у мене після цього були досить суперечні. Адже, по-перше, це ейфорія від того, що у мене нарешті з'явилося і вийшло те, чого не було стільки часу! А по-друге, це сум і навіть у деякій мірі страх того, що цей новий вірш - не показник того, що в моїй душі щось знову прокинулося...
Врешті, я вирішила викласти вірш на цей сайт, і дуже сподіваюся, що серед читачів будуть і мої колишні тутешні друзі, і в них у пам'яті оживуть приємні спогади пов'язані зі мною... :)
P.P.S. Якщо хтось захоче перейти на мою персональну сторінку подивитися (або згадати), що я за людина - знайте, що я вже не дев'ятикласниця, а студентка 4 курсу :)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817823
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2018
автор: АнГеЛіНа