(За мотивами казки Андерсена)
Це було саме перед Новим роком,
Що ніколи було мигнути навіть оком.
Продукти я до свята закупляв,
Набігався та так стомився,
Що на диван я свій звалився
І міцно-міцно задрімав.
Приснилося мені, що я поволі,
Бреду чогось в якомусь дивнім полі.
Тополя там з дуплом стоїть висока,
Під нею відьма кривобока,
Один лиш зуб у неї й жовті кіски,
Не може у дупло залізти.
А у дуплі три скрині з грішми.
На них кресало чарівне лежить.
Ну, відьму я до скринь цих вмить
Важкенних кріпко прив’язав,
Собі старе кресало я забрав.
Пішов додому, сів я на канапу
І кресанув один раз по кресалу.
Відразу диво у кімнаті сталось.
Що серце в мене ледь не розірвалось.
Собака величезний появився
Й запитливо на мене подивився.
- Ну, що, Дружок, - сказав йому я,
- Мотай скоріш на Схід
І мир зроби у тім краю як слід.
Він гавкнув і двомильними стрибками
Рвонув на той болючий нам всім Схід,
Не розбираючи, де сніг, де лід.
Там всіх до о́дного причарував
І тих і інших побратав.
А щоб один в другого більше не стріляли,
Він зброю в них позабирав,
А зе́млі до країни приєднав.
Креснув я двічі по кресалу,
З’явивсь ще більший собацяра.
Та як крутне очицями-кругами
Не знаєш вже куди тікати.
Та страху я йому не показав,
Спокійним голосом сказав;
- Ну, Боб, стрибай і ти на Схід
Порядок там зроби, як слід.
Та відбудуй лікарні, школи,
Садки, заводи, стадіони.
Мій чародій лише хвостом махнув,
І став цей край квітучішим, ніж був.
Креснув вже тричі по кресалу,
Гора-собака перед мною стала.
- Пушок, - сказав я цій собаці,
- Дружить з тобою я завжди хотів,
Хоча від страху весь тремтів.
- Неси мені ялинку і кохану,
Наїдки різні і напитки в хату,
Шампанського десь пляшок тридцять п’ять,
Тепер я буду Новий рік стрічать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817905
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2018
автор: Володимир Бабієнко