Диво на Миколая


- Бабусю,  а  правда,  що  Миколая  не  існує?  –  ошелешила  мене  запитанням  Адрі,  переступивши  поріг.  Сьогодні  в  класі,  -  продовжувала  вона,  -  Тарасик  усім  розповідав,  що  ніякого  Миколая  не  існує  і  що  подарунки  під  подушку  дітям  кладуть  мама  з  татом.
Дві  думки  одночасно  забігали  у  моїй  голові.  Перша  –  підтримати  Тарасика.  Друга  –  підтримати  дитячу  мрію  про  диво.
- А  як  ти  сама  гадаєш?  –  так  і  не  вирішивши,  що  робити,  запитала  я.
- Думаю,  що  Миколай  існує,  -  замислено  промовила  внучка,  шукаючи  аргументи  для  підтвердження  своєї  думки.
- Пам’ятаєш,  бабусю,  -  продовжувала  вона,  -  коли  я  ходила  ще  у  садочок,  Миколай  приніс  мені  рожевий  візочок  для  ляльки?  Я  ввечері    написала  Миколаєві  листа  і  поклала  під  подушку.  Його  ніхто  прочитати  не  міг.  А  вранці  листа  не  було.  А  коли  я  повернулася  із  садочку,  біля  ліжка  стояв  гарний  візочок.  Такий,  який  ми  з  тобою  бачили  в  іграшковому  магазині.
- Сонечко,  -  якомога  лагідніше  промовила  я  до  неї.  А  могло  бути  так,  що  поки  тебе  не  було,  бабуся  пішла  у  магазин  і  купила  той  візочок?
- Могло…  -  протягнула  дівчинка  і  вмить  губки  її  засіпалися,  ротик  скривився,  а  в  кутиках  очей  забриніли  сльози.  То  Миколая  не  існує?  –  заплакала  вона.
Знову  дві  думки  одночасно  закружляли  в  моїй  голові.  «Треба  уже  дорослішати!»  -  не  вгавала  одна.  «Але  дітям,  як  і  нам  усім,  потрібна  казка!  -  не  погоджувалася  інша.  Нам  усім  потрібне  диво,  яке  б  свідчило  про  те,  що  нас  хтось  любить,  що  про  нас  хтось  турбується».
- Заспокойся,  маленька!  –  промовила  я,  пригортаючи  її  до  себе.  Поки  ти  віритимеш  у  Миколая,  доти  він  існуватиме.
Заспокоєне  дівчатко  побігло  робити  домашні  завдання.  Адже  їй  так  хотілося  бути  чемною  дівчинкою.  Хотілося  біля  ліжка  знайти  мандаринки,  цукерки  і  ляльку  Лол,  про  яку  вона  уже  встигла  написати  в  листі  до  Миколая.
«Будьте,  як  діти»,  -  написано  в  Біблії.  Нам  усім  потрібна  казка.  Хоча  б  раз  на  рік!  Можливо  тому  і  досі,  на  Миколая  вранці,  моя  рука  тягнеться  під  подушку.  Може,  хтось  згадав  про  мене  і  зробив  мені  маленький  сюрприз…

17.12.2018р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2018
автор: Мазур Наталя