Час

Зникає  все  з  календаря  листком,
Гойдає  хвилями  гірської  річки,
Подій  витискає  барвисту  січку,
По  тілу  гарцює  бойовим  гопаком.

Розливається  на  землю  туманом,
Смакує  трагедій  кислі  порічки,
Обдає  холодом  пригаслої  пічки,
Хизуючись  всім  вдалим  обманом.

Сутеніє  присмерком  гарного  дня,
Вперед  затишено  крокує  вперто,
Табу  наклавши  на  чиєсь  життя.

Здається  ставиться  досить  інертно,
Руйнуючи  суть  твою  і  покриття,
Готуючись  і  тебе  в  порох  стерти.

13  липня  2009  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817969
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 17.12.2018
автор: Володимир Кепич