– Шановні, милі пані і панове,
До мене придивіться врешті-решт!
Життя моє нестерпно-полинове,
До того ж одинокий, ніби перст.
З народження й до нині - безпритульний.
Не так давно отримав хоч ім'я.
Тепер став Локкі! Втім життя дошкульне.
Немає в мене друга й укриття.
Блукав малим у пошуках рятунку.
Брудну пив воду, поки захворів.
Відтоді у клінічному притулку
І вдячний, що не вигнали надвір.
Нудьгуючи тут, мрію про домівку.
Гостям вдивляюсь в очі кожну мить.
А з мене тільки роблять фотознімки
І поки що мені не таланить.
З надією чекаю біля входу,
Що прийде хтось і вибере мене!
Що вранці ледь прокинусь, а господар
Мене додому звідси забере.
– Шановні милі пані і панове,
До мене придивіться врешті-решт!
Моє життя нестерпно-полинове,
До того ж одинокий, ніби перст.
18. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО БЕЗПРИТУЛЬНОЇ СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛ. 0683514024
Локкі вже домашній!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2018
автор: laura1