Коли пишу про літо і весну,-
Душа і серце в радості літає...
Якщо ж рядки лягають про війну,-
Німіє тіло,й серце завмирає...
Коли пишу про внуків і дітей,-
Здається в мене крила виростають,
Якщо ж пишу про розпачі людей,
То сльози мені світ весь заступають...
Коли пишу про сонечко ясне,-
Мені стає і радісно, і щемно...
Якщо пишу я,що війна несе,
То і в погожі дні стає аж темно...
Коли пишу про праведних людей,-
Мені у вись аж хочеться злетіти...
Якщо ж пишу про втрачених дітей,
Аж на край світу готова я забігти...
Коли пишу про вільний рідний край,
То відчуваю, як душа співає...
Про несправедливість коли пишу я,
Душа кричить й за обрій відлітає...
Молюся Богу я тепер щодня,
На поміч кличу піднебесні сили...
Підтримку дає простір і земля,
Можливо ще повернуть мені крила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818080
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.12.2018
автор: геометрія