Іду я за містом чужими слідами.
Довкола знайоме --тепер невпізна́нне.
В дрімучому спо́кої лісу не спиться —
Чи пташка розбудить, чи вій сніговиці.
Тремтить у ліщини від холоду віття.
Немає кому її, змерзлу, зігріти.
Мороз пробирає шрамне тіло дуба,
Й доклавши зусиль, він стрясає сніг з чуба.
Напружило жили осики гілляччя.
На неї дивлюся: сміється чи плаче?
Старенька смерека сокоче невпинно:
--Навіщо людина зрубала ялину?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818099
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.12.2018
автор: Valentyna_S