Я - Шайба! Все життя моє - клітинка!
Вольєр мій дальній! Зовсім тут одна.
Руда, мов сонце, маю чорну спинку.
А ще прудка, грайлива, молода.
Якби хто знав, як журно жити в клітці!
Так хочу з неї вийти назавжди.
З господарем зануритися в річку,
Але допоки нікуди іти.
Вночі і вдень чекаю на людину,
А тут, хіба що їжу принесуть.
Ніхто не приголубить сиротину,
Адже до мене дуже довга путь.
Узимку засинаю на світанку,
Занурившись у сонячні гаї.
Господар зве обідати до ґанку,
Лечу в його обійми чарівні.
Стрибаючи, вдивляюсь пильно в очі.
– Чи так потрібна, як і він мені?
Друг, ніжно обіймаючи, шепоче
І ми йдемо з ним разом уві сні.
Так, так потрібна! Плигаю від щастя,
Цілуючи улюблене лице!
Миттєво прокидаюся зненацька,
А це мене від холоду трясе.
Відходить сон, зникає, мов примара.
Його тримаю із останніх сил.
Лиш він мене в морози зігріває,
Бо більше не зігрітися ні чим.
Невтомно сподіваюся на диво,
Хоч дуже зимно, тіло так тремтить!
– Прийди і забери мене, людино,
Бо так давно на цю чекаю мить.
19. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА НОМЕРОМ 096 32семь 94 9два. Снежана.
ШАЙБА ВЖЕ ДОМАШНЯ! ДУЖЕ ЗА НЕЇ РАДА!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818117
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2018
автор: laura1