Землю ніжно сніг встеляє, порошить стежки.
Дітки спати не лягають, зирять на зірки:
Миколая виглядають на усі боки.
В серці визрілі бажання вклали на папір
І чемненькі та слухняні стали із тих пір.
Місяць вікна обдивляє, мерехтять зірки,
Дітлахів геть сон долає, втома вже взнаки.
Ніч у казку поринає, димарі – в думки.
Миколай мішок збирає, аж риплять дошки
Час в дорогу, час у казку – нічку за віжки.
Добре серце в Миколая – кожному презент.
Всі бажання, мрії знає, диво – у момент:
Телефон, машину, ляльку, а комусь – патент
Просять дітки у Святого... Головний акцент -
Мир і татка повернути, стерти горе вщент.
Птахом казочка кружляє… Їде Миколай
До тих хлопців, що на Сході наш боронять Край-
Тепловізори, малюнки, одяг, кава, чай.
Є ще люди в Україні – мрійники про рай.
Добрий діду Миколаю, зло повимітай!
Казка дійсністю стає, як неправда згине,
Мрії діточок дідусь здійснить неодмінно!
16 грудня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2018
автор: палома