Лягають сподіання на папір
Хай так сплітаються у рими.
Десь холодом повіє за вікном
Душа палає промінем.
Цей морок випалить свіча
Вогонь її із благостей Предтечі.
Я грішна,о брутально я грішнА,
Очисти Отче, тлінне й вічне.
Метуть сніги, терпінням хуги
Вітрисько заганє страх в чужі краї.
У тих садах цітуть магнолії і сливи
Колібрі,як живиця поміж них.
Мені так вільно,поміж вільно
Коротка мить з літопису множин.
Стікає воском свічка -днина
Нема межі снігів й садів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818208
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.12.2018
автор: Плискас Нина