Лиш у поезії моє спасіння,
Лиш тільки словом виплачу я біль.
Вона - мої ліки й моє прозріння,
Найбільша відрада прожитих днів.
Я виллю на папір переживання,
І враз розтануть хмари у душі.
І світ здається, наче чудо давнє, -
Його красу оспівую в вірші.
Моя душа в поезії і доля
Творить життя крізь призму віршослів.
Щоб зерна знань засіяти на полі,
Які із часом вкореняться в нім.
Мелодія із рим звучить у серці -
Так люблю слухать тихі співи ті.
То мудрість із минулого озветься,
І оживе сузір’ям на листі.
07.10.2017
Руслана Ставнічук (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818301
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.12.2018
автор: Руслана Ставнічук-Остаховська