Віталій Назарук
[i][b]«Дорога додому» [/b][/i]
[i]Поезії[/i]
Книга третя
[b]Луцьк[/b]
[u][i]ПрАТ «Волинська обласна друкарня»[/i][/u]
[u]2018[/u]
Всі пам'ятають Шевченкові рядки з вірша «Хіба самому написати»:
[i]"Мені, було, аж серце мліло,
Мій Боже милий! як хотілось,
Щоб хто-небудь мені сказав
Хоч слово мудре; щоб я знав,
Для кого я пишу? для чого?"[/i]
«Для кого я пишу для чого?» - це питання про ці́лі й адреси мистецької діяльності весь час виникає перед кожним письмаком( «людиною тексту»).
Читаючи третю книгу вибраної поезії «Дорога додому» з трилогії* Віталія Назарука, відчуваєш, що автор знає для кого і для чого пише. Він пише для свого народу, для простих людей, для того, щоб залишити на Землі після себе частку своєї української душі.
Об'єм третьої книги, як і другої, теж 300 сторінок. Редакторська група (редактор, художник, оформлювач) залишилась теж незмінною. Тому книги трилогії мають єдину загальну концепцію ─ ясний і простий стиль. Всі вірші книги представлено в двох розділах: «[u]Присвяти[/u]» і окремо «[u]Вірші, присвячені батькам[/u]».
В лірику про батьків поет вклав всю свою любов, пам'ять, вдячність, сум за найріднішими людьми.
[i]Дитинства мого вже пробігли роки՜,
Його пам’ятаю, як казку,
Вклоняюся Вам, дорогенькі батьки,
За Ваше тепло і за ласку.[/i]
«СУМ ЗА КАЗКОЮ»(стор.54)*
[i]Ви хрестили услід мене, мамо,
Як виходив за хвіртку на шлях,
І махали ще довго руками,
Наче крилами стомлений птах[/i].
«ВИ ХРЕСТИЛИ МЕНЕ»(стор.7)
Серед віршів-присвят можна виокремити великий ряд піджанрів:
[u]Портрети[/u] ─ «Зустріч»(201),
[u]Спогади[/u] ─ «Для тебе друже»(178),
[u]Медитаці[/u]ї ─ «Лелечий клекіт»(128):
[i]Лелечий клекіт в серці залишивсь,
Полинули у вирій дикі гуси.
За ними я дививсь, дививсь, дививсь…
Тугу свою спинити в серці мусив.[/i]
«ЛЕЛЕЧИЙ КЛЕКІТ»(стор.128),
[u]Послання[/u]─ «Другові»(139),
[u]Епітафії[/u]* ─ «Отцю і сину» (пам'яті Любомира Гузара)(стор.104), «Прощай, Борисе» (пам'яті Бориса Нємцова)(стор.211),
[u]Вітання[/u] ─ «Для вас і тільки»(до друзів-поетів),
[u]Побажання[/u] ─ «За вашу долю»(до 50-річчя закінчення Бучацької школи)(133).
Можна було б виділити ще й інші жанро-утворення, та й цього достатньо.
-------------
Віталій Назарук в своїх віршах звертається до різних суб'єктів і об'єктів:
[u]до України і українців[/u] ─ «Лише тоді ти українець»(156), «Якщо твоє коріння тут»(114):
Якщо ти вріс корінням в свою землю,
Якщо ти українець – ним і будь.
Охороняй здобуту кров’ю волю,
Якого роду, брате, не забудь.
«ЯКЩО ТВОЄ КОРІННЯ ТУТ»(стор.114)
[u]до окремих регіонів[/u] ─ «Єдиний син»(242)(до Донецького степу), «Тобі,
голубоока»(до Волині)(144):
[i] Ніхто Волинь ще не любив, як я,
Така, напевно, доля її сина,
Тут край мій рідний, тут моя земля,
Вона квітуча і вона єдина.[/i]
«ТОБІ, ГОЛУБООКА»(стор.144)
[u]до окремих людей[/u] ─ «Меценату»(стор.92),
[u]до жінок[/u] ─ «Щоб все життя, а не раз на рік»(165), «Поклонімося жінці»(279),
[u]до чоловіків[/u] ─ «Мужчинам»(181), «Чоловікам»(275),
[u]до рідних[/u] ─ «Пишаюся тобою» (сину)(стор.96),
[u]до соціальних спільнот[/u] ─ «Родині із Клубу Поезії»(224),
[u] до групи осіб[/u] ─ «Тільки вам»(поетесам)(208),
[u]до ветеранів воєн[/u] ─ «Багато і коротко»(до ветеранів другої світової)(105),
«Солдатський сон»(АТО)(109), «Бої за Донбас»(249)(АТО), «Героям Крут»(231),
«Афган»(268),
[u]до героїв Майдану[/u] ─ «Майдан горить»(116), «Колядує Майдан»(266),
[u]до міст[/u] ─ «З днем народженння, Києве»(148), «Львове мій»(292), «Я
люблю тебе, Луцьк»(291)
[u]до сіл[/u] ─ «Тобі, Мирогоща»(стор.94), «Спогади про село»(93):
[i] Стоїть село, неначе заніміло,
Лише під ранок голосять півні.
Роки, як птахи, в вирій відлетіли,
Лишилися ікони на стіні.[/i]
СПОГАДИ ПРО СЕЛО (стор.93)
[u]до рідної землі[/u] ─ «Земля в хустинці)(123),
[u]до зернини і хліба[/u] ─ «Хлібна зернина» (стор.98),
[u]до хати[/u] ─ «Рідна хата»(283), «Біленька хатина»(217):
[i] Моя старенька, біленька, хатино,
Де стежка споришева від садка,
Де під вікном широкий кущ калини,
Назад мене дорога привела…[/i]
«БІЛЕНЬКА ХАТИНА»(стор.217)
[u]до тварин [/u]─ «Талісман перону»(стор.103)(про собаку), «Баскі коні»(про
коней)(112),
[u]до стежки[/u] ─ «Стежка» (стор.100),
[u]до лавки[/u] ─ «Лавка під ясеном»(162),
[u]до люльки[/u] ─ «Дідусева люлька»(271),
[u]до річок[/u] ─ «Наша гордість – Дніпро»(113),
І ще в віршах-присвятах багато інших звертань, всього не перелічити.
-------------------
[b]P.S. [/b]Іноді набридає натужливе намагання молодих поетів «[i]руйнувати певні стереотипи загумінковості* української літератури, бо це щось таке сільське, народницьке, повчальне, гіпертрофовано-цнотливе[/i]».
Але я б не поспішав неоавангардизм молодих зараховувати до «[i]високої[/i]» культури. В більшості випадків за тими експериментами криється зарозумілість і марнославство. Як говорив один критик: «Зарозуміла поезія хороша річ, але це, як гірчиця – а однієї гірчицею ситий не будеш!» До гірчиці треба ще звичайнісінький хліб.
Поезія, як і культура взагалі, повинна задовольняти художні смаки різних верств. Її жанровий і стилістичний спектр має бути різноманітним і розгалуженим. (Як має бути в хлібному вибір сортів хліба ─ від екзотичного і ексклюзивного до масового, «соціального» буханця.)
Часом хочеться звичайної поезії без випендрьожу і експериментів. І саме така поезії в Віталія Назарука. Переконувався не раз ─ багатьом людям подобаються вірші пана Віталія. А як про людину, патріота, вчителя про нього чути лише хороше.
--------------------
*– в дужках номер сторінки в збірці.
* - Поетична трилогія вибраних поезій Віталія Назарука:
[b] [i] «Синьоока Волинь»
«Лелечий клекіт»
«Дорога додому»[/i][/b]
Критичні ремінісценції на першу і другу книги ─
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705497
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818069
*епітафія ─ напис, промова, літературний твір, написані у зв'язку зі смертю чи втратою кого-небудь.
*загумінковий ─ провінційний.
-------------
19.12.2018
Євмен Бардаков
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818346
Рубрика: Нарис
дата надходження 20.12.2018
автор: Віктор Ох