Заморожені привиди

Рідна  квартира  
бродить  будинком  гола.
Білі  пейзажі  туляться  у  вікно.
Коли  падінню  градуса
заздрив  долар,
Всесвіт  поріс  інієм-волокном.

Грудень,  мов  ліс,
хвойний,  прийшов  небритий:
сніжна  щетина,  відлигу  в  весни  забув.
Кажуть  в  народі,  краще  
небитого  битий.
Скупо  кивнеш,  хоч  ліпше  б  цього  не  чув.

Туго  легені
налиті  рідким  повітрям.
Не  читаєш  новини  й  живеш  на  нервах.
Снують  заморожені  привиди  
миру  за  місто,
в  ареали  не  розстріляних  нетрів.
05-06.12.14

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818356
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2018
автор: Eldunari